2-а хронiкиРозділ 16 |
1 |
2 І виніс Аса срібло та золото із скарбни́ць Господнього дому та дому царе́вого, і послав до Бен-Гадада, царя сирійського, що сидів у Дамаску, говорячи: |
3 „Є умова між мною та між тобою, і між батьком моїм та батьком твоїм. Ось послав я тобі срібла та золота, — іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він віді́йде від мене“. |
4 І послухався Бен-Гадад царя Аси, і послав зверхників свого ві́йська на Ізраїлеві міста, і вони поруйнува́ли Іййона, і Дана, і Авел-Маїма та всі запаси міст Нефтали́мових. |
5 І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, і спинив свою працю. |
6 А цар Аса взяв усього Юду, і вони повино́сили каміння Рами та її дерево, що з них будував був Баша, і побудува́в з того Ґеву та Міцпу. |
7 А того ча́су прийшов прозорли́вець Ханані до Аси, Юдиного царя, та й сказав до нього: „Через те, що ти спирався на сирійського царя, а не сперся на Господа, Бога свого, тому втекло з твоєї руки ві́йсько сирійського царя. |
8 Чи ж не були́ кушеяни та ливіяни ві́йськом дуже великим, колесни́цями й верхівця́ми дуже числе́нними? Та коли ти сперся на Господа, Він дав їх у твою руку. |
9 Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцни́ти тих, у кого все їхнє серце до Нього. Тому́ зробив ти нерозумно, бо відтепе́р будуть у тебе ві́йни!“ |
10 І розгні́вався Аса на прозорли́вця, і дав його до в'язни́ці, бо був у гніві на нього за це. І Аса тиснув декого з наро́ду того ча́су. |
11 І оце Асині діла́, перші та останні, — ось вони описані в книзі Юдиних та Ізраїлевих царів. |
12 І занеду́жав Аса тридцятого й дев'ятого року свого царюва́ння на свої но́ги, і хвороба його була́ тяжка́. Та й у хворобі своїй не звертався він до Господа, але до лікарі́в. |
13 І спочив Аса з своїми батька́ми, і помер сорокового й першого року свого царюва́ння. |
14 І поховали його в його гробни́цях, які він ви́копав собі в Давидовому Місті. І поклали його на ложі, що він напо́внив па́хощами та різними, по-містецькому зро́бленими, мастя́ми. І спалили йому дуже велике палі́ння. |
2-я книга ПаралипоменонГлава 16 |
1 В тридцать шестой год царствования Асы, пошел на Иудею Вааса, царь Израильский, и начал строить Раму, чтоб не позволить никому уходить от Асы, царя Иудейского, и приходить к нему. |
2 Аса вынес серебро и золото из сокровищниц дома Господа и дома царского, и послал к Бенгададу, царю Сирийскому, жившему в Дамаске, и сказал: |
3 Между мною и между тобою, между отцем моим и между отцем твоим всегда был союз. Вот я посылаю тебе серебро и золото: расторгни союз твой с Ваасою, царем Израильским, чтоб он отошел от меня. |
4 Бенгадад послушался царя Асы, и послал начальников войск, какие у него были, против городов Израильских, и они опустошили Ийон и Дан и Авелмаим, и все запасы в городах Неффалимовых. |
5 Услышав о сем, Вааса перестал строить Раму, и остановил работу свою. |
6 Царь Аса собрал всех Иудеев, чтоб они вывезли из Рамы камни и деревья, которые употреблял Вааса для строения, и выстроил из них Геву и Мицфу. |
7 |
8 Не приходили ли Ефиопляне и Ливияне с большою силою и с весьма многочисленными колесницами и всадниками? Но поелику ты тогда возложил надежду на Господа, Он предал их в руку твою. |
9 Ибо очи Господа обозревают всю землю, чтобы поддерживать тех, коих сердце вполне предано Ему. Безрассудно ты поступил в сем случае. За это отныне будут у тебя войны. |
10 И разгневался Аса на прозорливца, и отдал его в тот дом, где колода; ибо досадовал на него за сие, но и некоторым из народа Аса наделал зла в сие время. |
11 Деяния Асы, первые и последние, описаны в книге царей Иудейских и Израильских. |
12 На тридцать девятом году царствования своего, Аса сделался болен ногами своими; высоко поднялась болезнь его, но он и в болезни своей прибегнул не к Господу, а к врачам. |
13 И опочил Аса с отцами своими, и умер на сорок первом году царствования своего. |
14 И похоронили его в гробницах его, которые он из камня иссек для себя в городе Давидовом; и положили его на одре, который наполнили благовониями и разными мастями, составленными так, как составляют масти, и сожгли для него весьма много сожигаемого. |
2-а хронiкиРозділ 16 |
2-я книга ПаралипоменонГлава 16 |
1 |
1 В тридцать шестой год царствования Асы, пошел на Иудею Вааса, царь Израильский, и начал строить Раму, чтоб не позволить никому уходить от Асы, царя Иудейского, и приходить к нему. |
2 І виніс Аса срібло та золото із скарбни́ць Господнього дому та дому царе́вого, і послав до Бен-Гадада, царя сирійського, що сидів у Дамаску, говорячи: |
2 Аса вынес серебро и золото из сокровищниц дома Господа и дома царского, и послал к Бенгададу, царю Сирийскому, жившему в Дамаске, и сказал: |
3 „Є умова між мною та між тобою, і між батьком моїм та батьком твоїм. Ось послав я тобі срібла та золота, — іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він віді́йде від мене“. |
3 Между мною и между тобою, между отцем моим и между отцем твоим всегда был союз. Вот я посылаю тебе серебро и золото: расторгни союз твой с Ваасою, царем Израильским, чтоб он отошел от меня. |
4 І послухався Бен-Гадад царя Аси, і послав зверхників свого ві́йська на Ізраїлеві міста, і вони поруйнува́ли Іййона, і Дана, і Авел-Маїма та всі запаси міст Нефтали́мових. |
4 Бенгадад послушался царя Асы, и послал начальников войск, какие у него были, против городов Израильских, и они опустошили Ийон и Дан и Авелмаим, и все запасы в городах Неффалимовых. |
5 І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, і спинив свою працю. |
5 Услышав о сем, Вааса перестал строить Раму, и остановил работу свою. |
6 А цар Аса взяв усього Юду, і вони повино́сили каміння Рами та її дерево, що з них будував був Баша, і побудува́в з того Ґеву та Міцпу. |
6 Царь Аса собрал всех Иудеев, чтоб они вывезли из Рамы камни и деревья, которые употреблял Вааса для строения, и выстроил из них Геву и Мицфу. |
7 А того ча́су прийшов прозорли́вець Ханані до Аси, Юдиного царя, та й сказав до нього: „Через те, що ти спирався на сирійського царя, а не сперся на Господа, Бога свого, тому втекло з твоєї руки ві́йсько сирійського царя. |
7 |
8 Чи ж не були́ кушеяни та ливіяни ві́йськом дуже великим, колесни́цями й верхівця́ми дуже числе́нними? Та коли ти сперся на Господа, Він дав їх у твою руку. |
8 Не приходили ли Ефиопляне и Ливияне с большою силою и с весьма многочисленными колесницами и всадниками? Но поелику ты тогда возложил надежду на Господа, Он предал их в руку твою. |
9 Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцни́ти тих, у кого все їхнє серце до Нього. Тому́ зробив ти нерозумно, бо відтепе́р будуть у тебе ві́йни!“ |
9 Ибо очи Господа обозревают всю землю, чтобы поддерживать тех, коих сердце вполне предано Ему. Безрассудно ты поступил в сем случае. За это отныне будут у тебя войны. |
10 І розгні́вався Аса на прозорли́вця, і дав його до в'язни́ці, бо був у гніві на нього за це. І Аса тиснув декого з наро́ду того ча́су. |
10 И разгневался Аса на прозорливца, и отдал его в тот дом, где колода; ибо досадовал на него за сие, но и некоторым из народа Аса наделал зла в сие время. |
11 І оце Асині діла́, перші та останні, — ось вони описані в книзі Юдиних та Ізраїлевих царів. |
11 Деяния Асы, первые и последние, описаны в книге царей Иудейских и Израильских. |
12 І занеду́жав Аса тридцятого й дев'ятого року свого царюва́ння на свої но́ги, і хвороба його була́ тяжка́. Та й у хворобі своїй не звертався він до Господа, але до лікарі́в. |
12 На тридцать девятом году царствования своего, Аса сделался болен ногами своими; высоко поднялась болезнь его, но он и в болезни своей прибегнул не к Господу, а к врачам. |
13 І спочив Аса з своїми батька́ми, і помер сорокового й першого року свого царюва́ння. |
13 И опочил Аса с отцами своими, и умер на сорок первом году царствования своего. |
14 І поховали його в його гробни́цях, які він ви́копав собі в Давидовому Місті. І поклали його на ложі, що він напо́внив па́хощами та різними, по-містецькому зро́бленими, мастя́ми. І спалили йому дуже велике палі́ння. |
14 И похоронили его в гробницах его, которые он из камня иссек для себя в городе Давидовом; и положили его на одре, который наполнили благовониями и разными мастями, составленными так, как составляют масти, и сожгли для него весьма много сожигаемого. |